Українська мова. Шабля ранить тіло, а слово — душу.


Українські слова та слова запозичені з інших мов

За походженням у лексиці української мови розрізня­ють слова, успадковані з попередніх періодів розвитку мови, власне українські та запозичені з інших мов. Серед успад­кованих виділяють слова індоєвропейського, спільносло­в’янського та спільносхіднослов’янського походження.

Слова, засвоєні з індоєвропейського лексичного фонду, є найдавнішими. Це назви:

  • родинних стосунків (мати, син, дочка, брат, сестра);
  • частин тіла й органів людини (серце, череп, брова, язик, лікоть, око, ніс, зуб);
  • рослин (дерево, дуб, береза, жолудь, льон, мак);
  • птахів, тварин (гуска, вовк, теля, тур, видра, оса);
  • явищ природи, небесних світил (вода, зем­ля, вогонь, день, ніч, сонце);
  • побутові найменування (дім, двері, колесо, жорна, віз, м’ясо, сіль, мед);
  • назви дій, процесів, станів (жити, везти, іти, молоти, їсти, сидіти, стояти, пити);
  • якостей і ознак (білий, довгий, темний, жовтий, ма­лий, глухий, кривий) тощо.

Слова, успадковані зі спільнослов’янського лексично­го фонду, значно поповнили вже названі групи лексики. З деякими фонетичними змінами ці слова вживаються в усіх слов’янських мовах: мачуха, вітчим, побратим, прадід, внук, жінка, чоловік; тіло, хребет, палець, ніготь; цвіт, зілля, пшениця, малина, овочі, верба, сосна; скотина, птиця, коби­ла, кінь, лисиця; місяць, вітер, дощ, буря, гроза; посуд, сково­рода, чашка, ложка, корито; хліб, масло, сало, пиво, кутя, тісто; місто, село, двір, стовп; камінь, долото, вапно, лопа­та; конопля, полотно, веретено, нитка; дрімати, плакати, розуміти, думати, любити; великий, тонкий, солодкий, круг­лий, теплий, веселий та ін. У спільнослов’янський період оформилися й назви багатьох абстрактних понять: віра, воля, надія, радість, правда, кривда, слава, ненависть та ін., а також числівників: один, два, десять, сто, двісті тощо.

Спільносхіднослов’янськими за походженням є слова, спільні для української, російської та білоруської мов: дядько, племінник, урожай, гречка, смородина, собака, галка, снігур, відважний, хороший, дешевий, сьогодні, спасибі, сорок, дев’яносто та ін.

До власне українських належать слова, які виникли в українській мові в період її формування та розвитку і ви­ражають її національну специфіку: бублик, галявина, го­дина, щодня, повітря, віхола, мрія, вареники, галушки, паля­ниця, сніданок, чоботи, свита, хустина, коханий, чарівний, яскравий, бентежити, линути, гартувати, вщерть, навпро­стець та ін.

У систему української лексики органічно входить і лек­сика, запозичена з інших мов. Вона становить близько 10 відсотків слів української мови. Іншомовні слова засвою­валися прямо або через мову-посередницю усним і писем­ним шляхами в різні часи. Найдавнішими є запозичення з грецької (горизонт, планета, комета, лиман, вапно, кора­бель, океан, левада, кипарис, пізніше – граматика, гармо­нія, логіка, математика, література, драма, діалект, бібліо­тека, філософія, філологія), латини (матерія, форма, школа, ректор, аудиторія, клас, студент, диспут, екзамен, дисцип­ліна, комедія, сентенція, медицина, лінія, квадрат, культура, персона), старослов’янської (врата, град, прах, брань, злато, благо, благодать, учитель, супостат, приязнь), тюркських мов (базар, сарай, аркан, халат, халва, кавун, товар, яруга, качан, вежа, батіг).

У сучасній українській мові багато слів німецького (па­пір, дах, верстат, масштаб, ранг, шнур, цегла, крейда, ланд­шафт, курорт, бутерброд, лейтмотив, лінза, фарба, по­штамт, кучер, клапан, пломба, кокс, ґрунт, штраф, штрек, штрих), французького (гараж, амплуа, асамблея, бюро, ве­стибюль, контраст, комюніке, пляж, сюжет, режим, журнал, рагу, майонез, жакет, партер, кашне, пенсне), англійського (джем, кекс, крос, клоун, лідер, пікнік, джентльмен, комбайн, екскаватор, футбол, гандбол, аут, нокаут, трест, марке­тинг, менеджер, менеджмент, спонсор, комфорт) походжен­ня. Є також слова, запозичені з голландської (гавань, лоц­ман, крейсер, люк, каюта, трап, трос, яхта, краби, макрель), італійської (галера, корсар, кортик, лагуна, лотерея, акорд, дует, сопрано, тенор, піаніно, віолончель, мандоліна, мафія), іспанської (кокос, корида, мантилья, пікадор, сомбреро, тан­го, фієста), польської (таблиця, тлумачити, ґудзик, повидло, кунтуш, краков’як, мазурка, гайдук) та інших мов.



Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.

2 Responses

  1. Sonya Says:

    Така важка рідна мова

  2. ceol Says:

    Ви впевнені, що слово ‘галявина’ настільки сучасне, що належить до власне українських? З яких джерел саме ця інформвція? Я вивчаю гальську мову в Шотландії і маю інше тлумачення.

Leave a Comment

Please note: Comment moderation is enabled and may delay your comment. There is no need to resubmit your comment.