Українська мова. Від теплого слова і лід розмерзається.


Слово і його ознаки

Слову як основній одиниці мови властиві такі ознаки:

  • фонетична оформленість;
  • наявність одного чи кількох лексичних значень;
  • номінативність (слово виконує в мові функцію називання);
  • граматична оформленість;
  • видільність у мовленнєвому потоці;
  • вільна відтворюваність у процесі мовлення (слова існують у готовому вигляді, їх не потрібно заново створювати);
  • відносна вільність по­зиції в реченні;
  • власний єдиний наголос (за винятком складних слів, які мають основний і побічний наголоси: багатозначний, приладобудування, сивоголовий тощо; од­носкладові прийменники, сполучники і частки в поєднанні з іншими словами власного наголосу не мають: по дорозі; не ти, а ми; він і вона і под.);
  • структурна цілісність (непроникність одного слова в інше, за винятком деяких заперечних та неозначених займенників у непрямих від­мінках із прийменниками: дехто - де з ким, ніщо - ні на чому, хтозна-який - хтозна в якому і под.);
  • пере­важне вживання в сполученнях слів у межах речення.

Однією з найважливіших характеристик слова є його лексичне значення, або лексична семантика (від гр. semantikos - який має значення), – реальний, конкретно-індивідуальний зміст, тобто те, що слово називає. Напри­клад, лексичне значення слова веселка таке: «Дугоподібна смуга, яка з’являється в атмосфері внаслідок заломлення сонячних променів у краплинах дощу, води».

Яскраво виражене лексичне значення мають лише повно­значні слова. Питання про лексичну семантику службових слів, які не виконують номінативної функції (функції на­зивання), нині є дискусійним. Більшість лінгвістів вважає, що службові слова лексичного значення не мають.

Залежно від кількості лексичних значень слова поділя­ються на однозначні й багатозначні.

Однозначними називаються такі слова, які в будь-яко­му контексті (словесному оточенні) мають те саме (одне) значення. Наприклад: лінгвістика - «наука про мову; мовознавство», мох - «сланка спорова рос­лина без коріння та квітів, що росте у вогких місцях, на деревах, камінні», новостворений - «який недавно або тільки що створили»,  позаочі - «за відсутності особи, якої що-небудь стосується; заочі»  і под.

Багатозначними називають такі слова, які залежно від контексту можуть мати кілька значень. Наприклад: «Море:

  1. Частина океану – великий водний простір з гірко-соло­ною водою, який більш-менш оточений суходолом.
  2. Дуже велике штучне водоймище.
  3. чого, перен. Поросла, вкри­та чимось велика, безмежна площина.
  4. чого, перен. Ве­лика кількість чогось.

Здатність слова мати кілька значень називається багатозначністю, або полісемією (від гр. роlys - численний і sета - знак).

Серед значень багатозначного слова, як видно з наведе­ного прикладу, виділяють прямі й переносні.

Пряме значення - це основне лексичне значення ба­гатозначного слова, яке безпосередньо вказує на співвідно­шення слова з явищами реальної дійсності. Наприклад, пряме значення слова озеро - «природна або штучна за­глибина, наповнена водою», слова ріка - «водний потік, що живиться із джерела або стоком атмо­сферних опадів і тече по видовжених зниженнях рельєфу від верхів’я до гирла». Пряме значення здебільшого є первинним, тобто таким, що виникло разом зі словом.

Переносне значення - це вторинне лексичне значен­ня багатозначного слова, яке виникає внаслідок перенесен­ня найменувань одних предметів, явищ, дій, ознак на інші на основі подібності чи суміжного зв’язку між ними. На­приклад, переносне значення слова озеро - «велика кіль­кість якої-небудь рідини», а слова ріка - «велика кількість чогось такого, що тече, сиплеться і т. ін.».



Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.

One Response

  1. тох@ Says:

    допомогло,зробила домашку з укр.мови))

Leave a Comment

Please note: Comment moderation is enabled and may delay your comment. There is no need to resubmit your comment.