Українська мова. Слово до слова — зложиться мова.


Поділ іменників на відміни

Усі змінювані іменники залежно від їх роду та закін­чень у називному відмінку однини поділяються на чоти­ри відміни.

І ВІДМІНА

До цієї відміни належать іменники жіночого, чоловічо­го і спільного роду, що в називному відмінку однини ма­ють закінчення -а, -я; хмара, мова, суша, рілля, надія, Ма­рія, Олекса, Ілля, староста, сирота, розбишака, бідолаха.

У межах 1-ї відміни виділяють три групи: тверду, м’я­ку і мішану.

До твердої групи належать іменники з основою на твер­дий приголосний (крім шиплячих): борозна, кобза, пора­да, химера, пара, копа, сваха, панна, Ольга, Микита, Людо-та, вереда, плакса, каліка, зануда, нечупара.

До м’якої групи належать іменники з основою на м’я­кий приголосний: скриня, кав’ярня, зброя, дзвіниця, грибниця, богиня, красуня, господиня, молодиця, Марія, Вікторія, піво­нія, змія, шия, Ілля, суддя, кровопивця, братовбивця, капри­зуля, здоровуля, розмазня.

До мішаної групи належать іменники з основою на ши­плячий приголосний: огорожа, калюжа, пожежа, сторожа, круча, онуча, свіча, тиша, миша, воша, груша, туша, калоша, товща, паща, теща, вельможа, листоноша, міхоноша, свято­ша, потороча.

II ВІДМІНА

До цієї відміни належать:

а)   іменники чоловічого роду без закінчення (з основою на приголосний) і з закінченням -о в називному відмінку однини: рік, голуб, поріг, в’яз, коровай, зброяр, красень, Мак­сим, Степан; дядько, батько, тато, Павло, неньо;

б)    іменники середнього роду з закінченнями -о, -є, -я в називному відмінку однини (крім тих, у яких при відміню­ванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн-): плече, водоймище, пекло, чорнило, лігво, лукавство, дівчатко, поголів’я, терпіння.

Серед іменників II відміни теж виділяють три групи: тверду, м’яку і мішану. Цей розподіл докладно висвітле­но в «Українському правописі»:

1. Тверда група

Чоловічий рід

До твердої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим твердим приголосним основи (крім шиплячих) і з закінченням -о: дуб, палац, темп, ударник, успіх; бать­ко, Петро; переважна більшість іменників на -р: вир, вй-хор, відвар, двір, жир, сир, стовбур, столяр, явір; сюди ж на­лежать іменники звір, комар, снігур, які, проте, в називно­му відмінку множини мають закінчення м’якої групи: звірі, комарі, снігурі, а також усі іменники іншомовного по­ходження на -ер, -ір, -ор, -ур (-юр) і з постійно наголоше­ними -ар (-яр), -ир: інженер, майстер, шофер, папір, су­венір; директор, професор, семафор; абажур, гіпюр, калам­бур; базар, гектар, комісар, футляр, ювіляр; бригадир, касир, командир, пасажир.

Середній рід

До твердої групи належать іменники середнього роду із закінченням -о: вікно, залізо, коло, місто, село.

2. М’яка група

Чоловічий рід

До м’якої групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим м’яким приголосним основи: боєць, велетень, звичай, край, учитель, Бенедьо; сюди належить частина іменників із суфіксами -ар, -ир, які в однині мають наго­лос на корені: бондар - бондаря, козир - козиря, лікар - лікаря, писар - писаря, а також іменники, у яких при від­мінюванні наголос переходить із суфікса на закінчення: бук­вар - букваря, вівчар - вівчаря, друкар - друкаря, інвен­тар - інвентаря, календар - календаря, кобзар - коб­заря, пролетар - пролетаря, секретар - секретаря, шах­тар - шахтаря; гузир - гузиря, проводир - проводиря, пухир - пухиря та ін.

Середній рід

До м’якої групи належать іменники середнього роду з закінченням -є та -я (без суфіксів -єн-, -ят- при відміню­ванні й переважно з подовженням кінцевого приголосно­го основи): горе, місце, море, поле, життя, завдання, збіжжя, здоров’я, змагання, знаряддя, листя, обличчя, пір’я, полум’я.

3. Мішана група

Чоловічий рід

До мішаної групи належать іменники чоловічого роду з кінцевим шиплячим приголосним основи:сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закін­чення:вугляр - вугляра, каменяр - каменяра, пісняр - пісняра, скляр - скляра, тесляр - тесляра, школяр - школяра.вантаж, дощ,сторож, слухач, ткач, товариш, вітрище; також іменники на -яр (назви людей за родом їхньої діяльності), у яких при відмінюванні наголос переходить із суфікса на закін­чення: вугляр - вугляра, каменяр - каменяра, пісняр - пісняра, скляр - скляра, тесляр - тесляра, школяр - школяра.

Середній рід

До мішаної групи належать іменники середнього роду з закінченнямпри основі на шиплячий приголосний: ложе, плече, прізвище, явище.

III ВІДМІНА

До третьої відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням: паморозь, сув’язь, глибочінь, зелень, подорож, нехворощ, розкіш, глуш, здобич, далеч, північ, кров, любов, а також іменник мати.

IV ВІДМІНА

До четвертої відміни належать іменники середнього роду, в яких при відмінюванні з’являються суфікси -ат-, -ят-, -єн: ведмежа, небожа, княжа, кача, шпача, собача, вов­ча, зайча, курча, дитинча, дівча, пташа, лоша, пастуша, маля, янголя, соколя, ягня, левеня, козеня, чаєня, лелеченя, рученя, ноженя, бровеня, плем’я, тім’я, сім’я, вим’я, ім’я.



Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.

4 Responses

  1. Almzvina Says:

    Автор выйди к напроду, вопросы есть!

  2. Jin Says:

    дякую =)

  3. Спудей Says:

    Ох, легше не стало…

  4. Наливайко Says:

    Неясна стаття, як і в Вікіпедії: де слова “ніжність”, “незалежність” і всі інші жіночі на “-сть”? В якій вони відміні і чому про них мовчок?

Leave a Comment

Please note: Comment moderation is enabled and may delay your comment. There is no need to resubmit your comment.