Українська мова. Шабля ранить тіло, а слово — душу.


Морфологія, словотвір і синтаксис

Морфологія (від. гр. morphe - форма і logos - слово, вчення) – розділ граматики, що вивчає внутрішню грама­тичну будову слова і граматичні класи слів.

Окрім морфології, до складу граматики - науки про граматичну будову мови – входять словотвір і синтак­сис (див. далі).

Для морфології, як і для граматики в цілому, важливим є граматичне значення слова. На відміну від лексично­го, яке є індивідуальним для кожного слова, граматичне значення є спільним для цілих розрядів слів. Наприклад, для дієслова характерними є граматичні значення теперіш­нього, минулого чи майбутнього часу, дійсного, умовного або наказового способу, 1-ї, 2-ї чи 3-ї особи, однини або множини, у минулому часі в однині – чоловічого, жіночого чи середнього роду тощо; іменникові властиві граматичні зна­чення чоловічого, жіночого або середнього роду, однини чи множини, певного відмінка. Ці граматичні значення вира­жаються граматичними формами, зокрема закінченнями.

Наприклад, різні за лексичним значенням іменники по­другою, книгою, квіткою, картиною, хатою характеризують­ся граматичною формою з закінченням -ою, що вказує на граматичні значення жіночого роду, однини й орудного від­мінка, але ця сама форма може вказувати і на орудний відмінок однини спільного роду: сиротою, неробою. Закін­чення наведених іменників свідчить про називний від­мінок однини. Проте флексія може вказувати і на грама­тичні значення родового відмінка однини іменників чо­ловічого роду: друга, батька. А от граматичні значення Родового відмінка однини іменників середнього роду кри­ла, весла і називного та знахідного відмінків множини цих самих іменників кр?ила, в?есла визначаються лише за допо­могою наголосу.

Граматичні значення можуть виражатися також пре­фіксами, суфіксами, службовими словами, суплетивними формами (які утворено від різних коренів або основ), по­рядком слів. Наприклад, прикметники розумніший, сміли­віший, яскравіший мають спільне граматичне значення ви­щого ступеня порівняння, яке передається відповідною гра­матичною формою з суфіксом -іш-;

прикметники найро­зумніший, найсміливіший, найяскравіший - граматичне значення найвищого ступеня порівняння, яке виражаєть­ся граматичною формою з префіксом най-. У сполуках на таксі, на кручі (місцевий відмінок) – біля таксі, навколо кручі (родовий відмінок) лише прийменники виступають виразниками граматичного значення відмінка. Частка хай (нехай) вказує на граматичне значення наказового спосо­бу, а частка би (б) – умовного: хай прийде, слухала б. У реченнях типу Радість зумовлює натхнення. Точність породжує впевненість граматичне значення відмінка ви­значається порядком слів: радість, точність - називний відмінок, натхнення, впевненість - знахідний.

Граматичні форми, що є виразниками граматичних зна­чень, можуть розрізнятися основами (бути суплетивними): я - мене, вони - їх (суплетивні форми передають грама­тичні значення називного й родового відмінків), поганий - гірший, гарний - кращий (форми гірший, кращий виража­ють граматичне значення вищого ступеня порівняння), лови­ти - спіймати, говорити - сказати (виражаються гра­матичні значення недоконаного й доконаного виду).

Однорідні граматичні значення і граматичні форми їх вираження становлять граматичну категорію: грама­тичні значення чоловічого, жіночого й середнього роду утворюють категорію роду; однини і множини – катего­рію числа; дійсного, умовного й наказового способу – ка­тегорію способу і т. д.



Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.

One Response

  1. MANA Says:

    мне если честно – не очень интересно, но по крайней мере, дз сделала, спасибо, нужная статья

Leave a Comment

Please note: Comment moderation is enabled and may delay your comment. There is no need to resubmit your comment.