Українська мова. Лагідні слова роблять приятелів, а гострі слова — ворогів.


Фонетична транскрипція

Транскрипція (від лат. transcriptio - переписування) спеціальний спосіб запису мовлення в повній відповідності з його звучанням.

Фонетичний алфавіт - система букв разом із додат­ковими знаками, які використовуються для фонетичного запису живого мовлення. В українському мовознавстві з цією метою вживаються літери української абетки, а та­кож деякі додаткові позначення. Використання такого алфавіту створює можливість якомога повнішої фіксації характерних рис української літературної вимови. Зокрема вживаються такі знаки:

и], [ие], [оу] – позначення голосних [е], [и], [о] в деяких ненаголошених позиціях;

[?у]>[?ї] – позначення нескладових звуків, які з’явля­ються в певних позиціях на місці приголосних [в], [j];

[н'], [с'], [л'] – скісна риска вгорі праворуч вказує на м’якість приголосних;

[б’], [ж’], [к’] – апостроф угорі праворуч вказує на по­м’якшення приголосних;

[н:], [с:], [ж:] – двокрапка вказує на довготу приголос­ного;

[дж], [§] - спеціальні комбіновані знаки (лігатури) для позначення складних звуків [дж], [дз];

[j] - позначення приголосного [й], яке використовуєть­ся з метою уникнення двозначності надбуквеного знака;

[?а] – риска вгорі над буквою, нахилена праворуч, є зна­ком головного словесного наголосу;

[а’] – риска вгорі над буквою, нахилена ліворуч, – знак побічного наголосу.

/ – позначення паузи у межах фрази.

// – позначення міжфразової паузи.

У фонетичній транскрипції відсутні розділові знаки; усі без винятку слова пишуться з малої літери; увесь фоне­тичний запис береться у квадратні дужки.



Українська мова. Граматика української мови, енциклопедія мови.

Leave a Comment

Please note: Comment moderation is enabled and may delay your comment. There is no need to resubmit your comment.