Українська мова. Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.


При використанні іменників у потрібному відмінку слід зважати на особливості вживання деяких відмінкових за­кінчень. Читати повністю »

Усі змінювані іменники залежно від їх роду та закін­чень у називному відмінку однини поділяються на чоти­ри відміни. Читати повністю »

Іменник має ряд граматичних ознак, які вирізняють його з-поміж інших частин мови. Значення предметності виражається морфологічними категоріями роду, числа, відмінка. Читати повністю »

Іменники, що відповідають на питання хто?, об’єднують­ся в семантичну групу назв істот. Сюди належать: на­зви людей (хлопець, дядько, бабуся, дочка, дитя, мандрівник, інженер, професор, балерина, Микола, Олеся); назви тварин, птахів (ведмідь, лось, козуля, корова, вівця, Рябко, Мурчик, жу­равель, чапля, півень, індик, качка, синиця, снігур); назви міфологічних істот (лісовик, змій, відьма, русалка); назви по­мерлих (мрець, покійник, небіжчик); назви карт, шахових фігур (валет, пішак) та ін. Читати повністю »

Іменником називається частина української мови, яка має значен­ня предметності і відповідає на питання хто? що? . Читати повністю »

У сучасній українській мові виділяють 10 частин мови: 6 повнозначних (або самостійних), 3 неповнозначних (або службових); окрему групу становлять вигуки та звукона­слідування. Читати повністю »

Морфологія (від. гр. morphe - форма і logos - слово, вчення) – розділ граматики, що вивчає внутрішню грама­тичну будову слова і граматичні класи слів. Читати повністю »

В «Українському правописі» розмежовуються поняття подвоєння і подовження приголосних. Читати повністю »

Апостроф вживається перед літерами я, ю, є, ї, коли вони позначають сполучення приголосного [j] з голосними [а], [у], [е], [і] після твердих приголосних. Читати повністю »

Орфографія (від гр. orthos - прямий, правильний, рів­ний і grapho - пишу) – правопис; розділ мовознавчої науки української мови, в якому встановлюється система правил передачі звукової мови (слів і їх форм) на письмі. Орфографія як система написань у буквеному письмі містить кілька роз­ділів, кожен з яких є сукупністю правил, що ґрунтуються на певних принципах. Читати повністю »

« Попередні статті